Как пишется додому

додому, до господи, до своєї оселі, у домівку, до хати (

ум.

додомку, додомоньку, додомочку).

возвратиться вертатися, вернутися до кого, до чого, куди [Вертатися на Україну, до свого краю. Перше кохання і перші муки не вертаються (Кониськ.)], вертати, вернути до чого [Вертав до господи. Рік за роком упливає, назад не вертає (Руд.). Поспішає вернути до міста (Куліш)], повертатися, повернутися до чого, на що, повертати, повернути до кого, чого, в (на) що [До господи поверта. Повертала в Україну (Шевч.). В рідний свій край повернув (Л. Укр.) Енергія знов повернула до мене (Крим.). Поверни ти на Вкраїну (Франко)], завертатися, завернутися, звернутися [Заверніться тату, додому, — я й сам піду (Рудч.). Він скоро звернеться і щастя своє привезе (Квітка)], завертати, завернути [Ця слабість завертає], привертатися, привернутися, навертатися, навернутися [Нехай додому не вертається; як-же вона привернеться, то-тож вона лиха набереться (Сл. Грінч.). Та навернувся додому вже більш як у півроку (Мова)]; (о многих)

сов.

повертатися, повертати, позавертатися. Успеть отправиться и возвратиться назад — обернутися, обернути [Тричі обернувся з снопами до обіду], (о многих)

сов.

пообертатися. Возвращаясь — вертаючись, вертаючи, повертаючись, повертаючи, повертом, (з) поворотом. [Поки з поворотом не надійду сюди (Фр.)].

поверта́тися, поверну́тися, верта́тися, верну́тися, поверта́ти, поверну́ти; верта́ти, верну́ти; , фольк. вороча́тися;

диал.

заверта́тися, заверну́тися

2) час, пора. [Усьому під небом свій час і всякому ділу своя пора: час родитись і час умирати, час насаджувати і час виривати насаджене (Еккл.)]. На всё своя -ра — на все свій час (своя пора). До -ры, до времени — до часу, до слушного часу; (покамест)поки що, доки що. [До часу дзбанок воду носить (Приказка). Одбуваючи до слушного часу сякий-такий одбуток… (Куліш). Нехай доки що так буде, як і досі було, а так якось побачимо (Кониськ.)]. Приходит, приближается, наступает, пришла, наступила -ра -приходить, надходить, настає час, пора, прийшов, настав час, прийшла, настала пора (що робити). [Час приходить умирати, нікому поради дати (Пісня)]. С которых, с каких пор -відколи (

диал.

звідколи, звідукіль), з якого часу. [Відколи пішов, та й нема (Рудч.) Не пам’ятає, коли саме змерз, відколи трясеться (Свидн.)]. С этой -ры, с этих пор — з цього часу, відтепер, (отныне) віднині. [Відтепер увесь час він обертав на лектуру (Франко)]. Существующий с этих пор, с тех пор — відтеперішній, відтодішній. С тех пор, с той -ры -з того часу, відтоді. [З того часу ставок чистий заріс осокою (Шевч.). Відтоді думка про вірну тиху дружину скрашала його безталання (Коцюб.)]. До которых, до каких пор — доки, докіль (реже доколи), (до какого места) докуди, подоки. [Доки буду мучить душу і серцем боліти? (Шевч.). І докіль так ще буде? (Гліб.). Визначив крейдою подоки обрізувати (Звин.)]. До сих пор — досі, досіль, дотепер, до ц[с]ього часу, по цей (сей) час. [Чужі люди полуднують, ми й досі не їли (Метл.). Бідив я, та й дотепер бідую (Кам’ян.)]. Вот до каких пор, вот до сих пор, вот по сию -ру (исключительно при обозначении пространственных отношений, глубины, высоты

и т. п.

) — о(т) поки, от посі, от поти, от подоки, от подоти. [Мені в ставку о поки (Зміїв.). І повелів: бурхатимеш от поти, оттут межа твоїм сердитим хвилям (Куліш). От подоти закачай рукава (Липовеч.). От посі (до этого места) мої слова, а дальше написано чиюсь видумку (Куліш). Ось поти моєї мови (Ор. Лев.)]. До тех пор -доти, дотіль, поти, потіль, допоти, допотіль. [Я доти не вельми на дівчат вважав і зроду нікого не кохав (М. Вовч.)]. Бывший, существовавший до сих пор, до тех пор -дотеперішній, дотодішній. С тех пор, с той -ры, как — (відтоді) відколи. [Минув уже четвертий рік, відколи Денис Сивашенко відділився від батька (Грінч.). Відколи він оженився, і в господарстві йому не ведеться (Коцюб.). Відколи почалася преса, відтоді повинно було з’явитися й чимало нових працьовників на полі публіцистики (Єфр.)]. До тех пор, пока… — доти — доки, поти — поки, доти — (аж) поки, дотіль — докіль, потіль — покіль; срв. Пока. [Доти ходив, доки не наклав головою (Номис). Доти лях мутив, доки не наївся(Номис). Поти пряла, поки й задрімала (Рудч.). Потіль не перестану, покіль не достану. Потіль бить, покіль та щучина кожа облізе (Рудч.)]. В -ру, не в -ру — см. Впору. Вы пришли в самую -ру — ви прийшли саме в час. Пора,

нар.

— час, пора. -ра обедать, спать — час, пора обідати, спати. -ра на боковую — час на боковеньку, час лягати. -ра итти, ехать, -ра домой — час (пора) іти, їхати, час (пора) додому. [Час додому, час, час і пора (Пісня). Час їхати (М. Вовч.). Але тобі спати час, дитино (Коцюб.). Та тобі ще, голубонько, не час умирати (Рудан.). Та годі сидіти, да пора летіти (Метл.). Ой годі-ж мені з кінними братами уганяти, час мені козацьким ногам пільгу дати (Дума)]. -ра б уже, давно б -ра — час-би (пора-б) уже, давно-б час, давно-б пора. [Доростає літ дитина, вже пора-б женити (Рудан.)]. Вам давно -ра было это сделать — вам давно слід було це зробити. Перейти -ре,

безл.

— перепоритися. Уже и -ра перешла — вже й перепорилось. [Чи не пора нам додому? — Уже й перепорилось (Борз.)]. — См. Порою.

-ся, дослужить, -ся дослужувати, -ся, дослужити, -ся, вислужитися. Дослужить до — добути до. [Дослужу місяця та й піду додому. Коли-б мені добути року, зроду-звіку не стану на другий рік (Неч.-Лев.). Дослуживсь до чину (Шевч.). Був у москалях, а тепер уже вислуживсь і скоро додому прийде]. Дослужить церковное служение — доправити (

напр.

вечірню).

1) дотягатися, дотягтися,

сов.

дочвалати, доплентатися, допхатися, припхатися, доволоктися, доплуганитися, приплуганитися, приплужитися, дотарабанитися, дочапати. [Насилу доволікся до станції. Припхалися додому (Крим.). Назбирала кислиць стільки, що всилу дотарабанилася з їми додому];

2)

сов. в.

дотаскаться (об одежде) — см. Донашиваться, доноситься.

2)

страд. несов.

дотяга́тися, дотя́гуватися; доволікатися

2) Жить где, как — жити, поживати, (пребывать) пробувати, проживати, (иметь жилище) мешкати, сидіти, домувати. [Житимеш у тітки. Та буду без отця й без матері поживати. Не на те тільки мусимо працювати, щоб люди по людському пробували, їли, вдягалися і т. и. (Грінч.). Тимоха пробував собі молодиком (Грінч.). Проживай, моя ясочко, веселою (М. Вовч.). Як їхатиме вона додому, то під’їде до нашої хати,- я їй сказала, де ми, сидимо. Петро сидить над річкою коло кузень, та кіньми туди не заїдете. Він не був їм ані сват, ані брат, лишень сидів з ними через город (Стеф.). Дак воно й Козлиха там мешка? Матрона римська у турмі домує! (Л. Укр.)]. Жить весь век — вікувати. [Чи у небі, чи у пеклі скажуть вікувати? (Рудан.)]. Ж. лето, зиму — літувати, зимувати [Літуватимем на хуторі, зимуватимем у Київі]. Ж. богато, широко, припеваючи — розкошувати, жити в розкошах, у достатках. Ж. привольно, на просторе — буяти. [Молодіж кидала на все літо рідні курені і серед степового простору у дикій волі буяла (Куліш). Риба в морі і в ріках буяла]. Ж. в своё удовольствие (пользоваться жизнью) — заживати життя, світу. Ж. по барски — панувати. Стараться жить на барский лад — помазатися паном, гнути на панство. Ж. бедно, с бедой — бідувати, жити лиха прикупивши, горювати. Ж. в тяжёлых условиях — тяжко бідувати, поневірятися. Ж. в бедности — жити при злиднях, убого, при вбозтві. Ж. миролюбиво (ладить) — ладнати, згоджатися. [Німець з французом у Швайцарії ладнає, а лях з москалем гризеться. Невістки якось між собою добренько згоджаються]. Ж. смежно, в соседстве — сусідити, сусідувати, сидіти поруч кого. [Германці сусідили з слов’янами]. Ж. на счёт чужого века — заживати чужий вік. Ж. уединённо — самотіти, жити самотою, відлюдно. Ж. хорошо с кем — (

гал.

) тривати добре з ким. Ж. в семье жены — у приймах бути, жити. Ж. воинской ратной жизнью — воячити, (

архаич.

) воїнствувати. Ж. чем — жити з чого, за чим. [З літератури жити не можна було, жилося з служби (Єфр.). Живемо за самою картоплею, а хліба вже давно не бачили]. Ж. трудами рук своих — жити з праці рук своїх, жити з пучок. Живмя жить где — невилазно десь сидіти, дуже вчащати куди, (

шутл.

) лягти і встати десь, ложки мити десь. [Вона в їх і лягла і встала, а додому не дуже й навідується. Він у неї й ложки миє]. На свете всяко живёт — на світі всякого буває. Здорово живёшь — з доброго дива, ні з того ні з сього, ні сіло ні пало, гарма-дарма. [Причепився гарма-дарма]. Живущий — той хто живе десь, той що живе десь, (поселившийся) оселений, осілий десь. (См. Жительствующий). Живущий дальше — дальший. [Наважилися попитати землі в дальших панів (Грінч.)]. -щий на земле — наземний. [Наземні істоти не можуть жити в воді].

1) спрямовуватися, спрямуватися, поспрямовуватися; бути спрямовуваним, спрямованим, поспрямовуваним

и т. п.

; (руководиться) водитися; срв. Направлять. [Вся жизнь старосвітських панів водилася духом церкви (Куліш)]. Корабль -ется по компасу — кораблем кер(м)ують за компасом, кораблем кер(м)ується за компасом. Глаза всех -вились на него — усіх очі (усі очі) обернулися (справилися) на його. Политика партии -ется твёрдой рукой — міцна рука спрямовує партійну політику. Мероприятия правительства -лялись к развитию страны — державні заходи були спрямовані (скеровані) на розвиток країни. Он увидел, что врагом -ется в его сердце кинжал — він побачив, що ворог направляє йому в серце кинджал(а). Бродяга -ется по месту жительства — волоцюгу відпроваджують (відпроваджується) на місце проживання (пробування). Преступник -ется в Нарым — злочинця ви[за]силають (или ви[за]силається) до Нариму. Рабочими -ется селоско-хозяйственный инвентарь к весеннему севу — робітники лагодять сільсько- господарський реманент до весняної сівби. Бритва -ляется — бритву направляють (нагострюють), бритва направляється (нагострюється). Бритва -лена — бритву направлено (нагострено). Бритва -рилась — бритва направилася (нагострилася);

2) (брать направление) прямуватися, попрямуватися, правуватися, правитися, поправуватися, спрямовуватися, спрямуватися, скеровуватися, скеруватися, (

о мног.

) поспрямовуватися, поскеровуватися; (

диал.

) напрямлятися, напрямитися куди, до кого, до чого. [До пекла навпростець прямуйся (Котл.). А той правується туди чумак (Мартин.) Я до того дуба правлюся (Харк.). «А куди правитесь?» — «До Київа!» (Сл. Гр.). Народи скерувалися на схід (Шахмат.). Напрямилася в куток до печи (Мирн.). Напрямивсь іти до школи (Н.-Лев.)];

3) (держать путь) простувати, попростувати, прямувати, попрямувати, простати, попростати, керувати, (

диал.

) прямцювати, попрямцювати, (образно) стежку гаптувати, шлях-дорогу верстати; срв. Идти 1, Пойти 1. [Куди вони простують? (М. Вовч.). Простували вони до Лубень (Сторож.). Пливе військо, простуючи униз до порогів (Мордовець). Глядів, куди це попростує хлопець (Крим.). Він догадався, що й той туди прямує (Н.-Лев.). Товариство на Січ прямувало (Шевч.). Прямував до старого береста (Коцюб.). Марина була попрямувала до дверей (Крим.). Простали ми в Україну вольними ногами (Шевч.). Сам попростав до хати (Г. Барв.). Знати, куди чайка (лодка) носом керує (Звин.). У ворота прямцює (Свидниц.). Куди прямувати, яким трахтом стежку гаптувати? (Сл. Гр.)]. -ться дорогою — простувати (прямувати), попростувати (попрямувати) шляхом (дорогою). Вы в какую сторону -етесь? — ви в який бік (куди) простуєте (прямуєте)? -ться на огонь — простувати, попростувати на світло. Мы -лись к пристани — ми прямували, попрямували до пристани;

4) (пускаться, устремляться) пускатися, пуститися, подаватися, податися, ударятися, ударитися, (

диал.

) простягатися, простягтися, хилити, похилити, наставлятися, наставитися, (тяготеть) тягнути и тягти, (пробираться) братися, побратися, (

о мног.

) попростягатися, понаставлятися куди, до чого, на що. [Пустилися пішки через верх (Франко). Подався стежкою з лісу на шлях (Коцюб.). Подався вниз яром (Франко). Подався додому (Крим.). Знає, куди вдаритися, де чого шукати (Свидниц.). Василь простягся на музики під верби (Н.-Лев.). Селяни-ратаї тягли на Україну (Куліш). Чути, як щось береться в башті по сходах (Куліш). Побралися наливайці до Річиці (Куліш). Побрався Павло додому (М. Вовч.)];

6) (запасаться) напасатися, напастися, запасатися, запастися, (

о мног.

) понапасатися, позапасатися. На вас тетрадей не -вишься — на вас зшитків не напасешся (не настарчишся);

7) (вдоволь,

сов.

) накеруватися, направитися, попокерувати, попоправити (досхочу)

и т. п.

; срв. Править.

4)

мат.

напрямля́тися, напрями́тися, -ми́ться

5)

страд. несов.

направля́тися, напрямля́тися; спрямо́вуватися, скеровуватися; справля́тися; направля́тися, наго́стрюватися, -рюється; нала́годжуватися; навертатися, направля́тися; напрямля́тися

1) піти куди, по що, до чого; (направиться, отправиться) податися, побратися до чого; (тронуться) рушити; (пуститься) потягти. [От і пішли вони одного разу влітку по ягоди (Грінч.). Батько до млина подався. Побрався шляхом-дорогою. Поїзд рушив. Та й не ївши потяг додому]. -ти вместе — піти разом, вкупі. -ти впереди — піти попереду, перед повести. [Голова повів перед (Квітка)]. -ти без дороги, наобум — піти навманя, наверле. -ти напрямик — піти навпростець, попростувати, попрямувати. -ти в театр — піти до театру (у театр). -ти в гости — піти в гості, у гостину, у бесіду, на посиденьки. -ти в село — піти на село, у село, до села. -ти за ягодами — піти по ягоди. -ти за водой — піти по воду. -ти (поплыть) по течению воды, реки — піти за водою, за течією. [Як за водою підеш — назад не вернешся]. -ти на рыбную ловлю — піти по рибу, на рибу. -ти на охоту за зайцами, за волками — піти на зайців, на вовків. -ти в люди, на люди; между людей — піти поміж люди. -ти бродяжить — піти в мандри, на побрідки, помандрувати, змандрувати. -ти бродить по свету — піти світами, у світи, піти в блуд. -ти куда глаза глядят — піти світ за очі; піти, де очі понесуть (Грінч.). Куда ни -ду — хоч куди (де) піду; куди (де) не піду; де не повернуся. [Я один тут, як той палець, де не повернуся (Рудан.)]. -ди(те)-ка сюда — ходи (ходіть)-но сюди; а ходи (ходіть) сюди. Пошли! Пошёл! (идёмте, иди!) — ходімо, гайда! -дём(те)! — ходім(о)! -шёл вон! — геть іди! геть(те)! -шёл! (отвяжись, не получишь) — дзуськи, дзусь, адзусь. -шёл к чорту — іди (геть) к чорту! геть к нечистому! до дідька! -шёл! (трогай) — торкай, рушай! (езжай быстрее) поганяй, паняй. Пади, поди! — а-гов! з дороги! -ди-ка, -ди ж ты — а диви. [І маю я діти, і ніби не маю. А диви, до матери так і горнуться, а до мене холодні (Крим.)]. Вот -ди-ж ты — от маєш. -ди-ка, вот что делается — бач, що робиться. -ди с ним — що з ним поробиш. Да -ди (вишь) — та ба. [Хоч він собі і сирота, та ба, і отцевський син не буде такий бравий козак (Квітка)]. Коли на то -шло — як на те пішлося. -шло к тому — пішлося на те, повернуло на те. Это -шло к несчастью — це пішлося на нещастя (на біду, на горе, на лихо), на біду повернуло. -шло прахом — пішло на (в) нівець (на марне, за вітром, за водою), повітрилося, випадком випало. [Повітрилася робота (Гліб.). Чужим живилися, ото воно нам випадком і випало (Кониськ.)]. -шло по-прежнему — пішло (повелося) по-старому (по-давньому). -шло наоборот — пішло діло на переверт. -шло дело в ход — пішла робота. Дело -шло в лад (хорошо) — справа пішла (повелася) добре, гаразд, на добре. -шло кому в прок — пішло в руку (на добро). [Багатство не пішло йому в руку]. -шли разногласия — пішло на нелад (розлад, розбрат). -ти за кого — піти за кого. [Путяща дівчина за тебе не піде]. -ти по миру — піти в жебри, піти з довгою рукою, на прошений хліб перейти. -ти в бега — піти на втечі, піти в світи, змандрувати. Он -шёл по другой дороге — вій пішов иншим шляхом. Лёд -шёл (тронулся) — лід рушив; крига пішла (скресла). Мороз -шёл у него под кожей — мороз пішов йому (у його) по-за шкурою, морозом сипнуло по-за шкурою. Гвоздь вбок -шёл — цвях убік пішов (погнався). Птица в отлёт -шла — птаство у вирій потягло (полетіло). Дорога -шла под гору — дорога пішла з гори. Река -шла на восток — річка пішла (повернула, скрутила) на схід. Эхо -шло по дубраве (лесу) — луна пішла гаєм (лісом). Шум — шёл по дубраве — шум (шелест) пішов дібровою. -шёл вгору (возвысился) — пішов угору. [Пішли наші вгору]. -ти по чьей дорожке (по чьим следам) — на чию стежку ступити (спасти, попасти). [Він ступив на батькову стежку. От і я на дідову стежку спала: він учора розбив кухля, а я сьогодні]. -ти разными путями (в разные стороны) — піти різно, порізнитися. [Ой, у полі три дороги різно]. -ти на уступки — поступитися. -ти в пари — заложитися. -ти ходуном — заходити ходором. [Кущі бузку захиталися, затріщали, заходили ходором, ніби несподівано звели між собою люту бійку (Васильч.)]. -ти в кого — удатися в кого, уродитися в кого. [Чорт її зна, в кого вона й уродилась така хороша (Тобіл.). І мій батько такий мався, і я в його вдався]. -ти в бубны (с бубён) — піти дзвінкою. -ти в поход — піти (рушити) в похід. -ти против кого — піти проти кого, (

вульг.

) сторч проти кого стати. -ти в бой — у бій піти; до бою (побою) піти; до бою стати. -ти жить к чужим людям — піти в прийми (сусіди), піти в комірне. -ти на хлеба — на чужий хліб перейти, піти на дармоїжки. На платье -шло много материи — на сукню пішло багато матерії. Под воду -ти — нирця дати. Некоторое время -ти — попойти. [Чимало ще треба попойти, поки додому дійдемо. Як-би дощик попійшов на мою капусту]. См. Итти, Ходить;

4) (начаться) піти, початися. -шли у них внутренние усобицы — пішли у них домові чвари (Куліш), (

вульг.

) і пішла у них сварка та змажка (Неч.-Лев.). -шла дружба — пішло товариство, на дружбу пішлося. [Таке товариство пішло між бузимком і хлоп’ям (Мирн.)]. Дождь -шёл — дощ пішов. Ему -шёл второй год — йому на другий (на другу весну) повернуло, йому другий поступив, йому на другий пішло. -дёт беда, растворяй ворота — лиха конем не об’їхати; біда сама не ходить

1) піти́; пода́тися, побра́тися; ру́шити; поплисти́, попливти́

потягти, потягтися, потягнутися, поволоктися, поплентатися, (

насм.

) попхатися, пот[ш]елепатися, потеліпатися, пошелевкатися, полемзати, потараб[г]анитися. [Потяг він на заробітки (Квітка). Взявши торбу, потяг у Вільшану (Шевч.). Потяглися додому. Тихою ходою поволікся додому (Крим.). Поплентався старий до шинку. І попхався на Вкраїну гетьман Скоропада (Руд.)].

вся, всё увесь (весь, усей), уся, усе, усенький, -ка, -ке, цілий, -ла, -ле. [Увесь день. Усю (цілу) ніч. Усеньку воду попили. Увесь світ. Цілий всесвіт. Застогнала, заридала ціла Україна (Рудан.)]. В некоторых случаях русское весь охотнее передаётся как раз через — цілий. [Кричав на цілу хату. По цілій землі руській. Лямпи заливали цілу руїну світлом (Л. Укр.). Перед цілим людом. Ціла людськість. Оглядів мене цілого = с головы до ног. Ціле його безталання стає йому перед очі (Коцюб.). На цілий зріст — во весь рост]. Весь как есть, совершенно весь, весь без исключения — геть увесь, чисто ввесь, увесь дочиста, увесь одним лицем, (только с

мн. ч.

и с

сущ. собир.

) увесь наголо. [Жінки наголо всі цокотухи]. Все до одного, до последнего — всі до жодного. [Ми до жодного повстали на ворога]. Все вместе (без разбору) — усі посполу. При всех — привселюдно. Со всего плеча — чим дуж, що сили. Изо всех сил, во всю мочь — з усієї снаги (сили), що сили, скільки сила (-ли) змагає (- ають), змагала (-ли). Со всех ног — прожогом, що духу. Во всю прыть, во весь дух — що духу, чим дуж. Во всю, во всю Ивановскую — на всі заставки, що сили, що духу (є). Всё, всего ср. — усе, усього. Кругом як в усі, все мовчить (Шевчен.). Усе гаразд, усе добре]. При всём том — по-при все те, проте. Всё равно — все одно, однаково (см. Безразлично). Всё на всё — усе чисто, усе дочиста, геть усе. Всего на всё — усього-но, гурт на гурт усього (усіх). Всё,

нар.

—

2) (намереваться) братися, збиратися, вбиратися. [Посиділа я та й беруся додому (М. Вовч.). Мати посиділа, береться вже іти (Драг.)]. Готовлюсь,

т.-е.

имею в виду что-л. делать — маюся що робити. Готовься! (берегись! держись!) — начувайся! (от начуватися);

4) готовится что-л. новое, -тся война

и т. д.

(дело клонится к чему-л.) — береться, кладеться, заноситься — на нове, на війну і т. и. (

неопр.

— кластися, братися, заноситися). Готовится перемена к лучшему — кладеться (заноситься) на краще; (в погоде) кладеться на годину. [Дощик сьогодні клався, та не зірвався (Чуб.)];

2) насува́тися (що); зано́ситися (на що); назріва́ти (що); готува́тися, готовитися (що)

3)

страд.

готува́тися, гото́витися; ла́годитися, ладна́тися, ла́дитися

дать давати, дати, (о многих,

сов.

) подавати [Подавав (= дал) серпи їм золотії (Чуб.)]; завдавати, завдати; подавати, подати; наділяти, наділити кому що; видавати, видати; надавати, надати; уділяти, уділити. [Чи даси мені коня в місто поїхати? Дамо (

повел.

даймо) їм добру одсіч. Не дасть погибати (Шевч.). Яких уже ліків мені не завдавали! (М. Вовч.). Він мені подав за себе викуп (Куліш). А в тексті було подано життєпис його (Крим.). Наших друзів наділяє нам випадок, а не наш вибір (Крим.). Зроби мені коробочку солом’яну, дак я тобі наділю в’юнів і карасів (Г. Барв.). Невмолотне жито — зовсім мало з копи видає. Моя матінко, нащо ти мене нещасницю вродила, гірку долю вділила?]. Дай(ка), дайте(ка) — дай лиш (лишень), дайте лиш (лишень), дай-но; (сёмка) ке лиш (лишень), кете-лиш (лишень). [Коли не вмієш пирога з’їсти, ке його сюди (Ном.). Кете лиш кресало (Шевч.). А ке я заграю]. Давай, давайте! (= ну-ка!) — ну, нум(о), давай, давайте, (

вульг.

) ке, кете! [Нум гуртом співать! (Гліб.). Нумо до праці мерщій! (Грінч.). Давай він його прохати. Ке стану і я вірші писать (Квітка)]. Давай бог ноги — хода, ходу, в ноги, шуги. [Вона за ним, він мерщій хода, біжить. А по добридню та й шуги — бувайте здорові, шукайте вітра (М. Вовч.)]. Дай бог, чтобы (чаще с оттенком недоброжелательства) — бодай (с

прош. врем.

), (

зап.

) богдай; бодай-би. [Бодай ти пропав!]. Не дай, бог — крий, боже; не доведи, Господи! Что бог даст — дійся воля божа. Дать какую-либо малость — перекинути щось. [Я тобі за те щось перекину: сальця чи борошенця]. Дать многим (оделить) — обдати, пообдавати кого. [Усіх пообдавали хлібом]. Дать много — надавати. [Сестра йому надає книжок додому (Квітка)]. Давать в обрез — видавцем давати. [У нас не дуже роз’їсися, бо й хліб видавцем дають]. Дать в достаточном количестве — надати. [Грошики здобува, та як їх і сюди, і туди треба, так нікуди і не надасть (Квітка)]. Дать ещё будучи живым — ще за живота дати, теплою рукою дати. Ровно ничего не дал — нічогісінько не дав, і на нігтик не дав (не покинув). Дать в замену — підставити. [Товар у кого захоріє — уже він свій підставить (Г. Барв.)]. Давать показание — складати свідоцтво, свідчити, зізнавати. Д. отчёт — подавати звідомлення про що, здавати справу з чого. Давать очную ставку — зводити на очі кого з ким. Дать тягу, стрекача, стречка — дременути, чкурнути, п’ятами накивати, драпнути, драпонути, дмухнути, дати драла, дмухнути драла. Дать знать — дати (подати) звістку кому, оповістити кого. Дать знать о себе — об’явитися. Дать себя знать, помнить, почувствовать — датися знати кому, датися в знаки, в тямки, в помку, увіритися, упектися, дошкулити, допекти кому. Давать понять — дати на розум (на здогад) кому. Дать другой оборот делу — повернути справу (на инакше). Ни дать, ни взять такой — достоту такий, існісінько такий. Быть данным — датися. [Якби то далися орлинії крила, за синім-би морем милого знайшла (Шевч.)]. То, что дано — данка. [Обіцянка, а не данка — дурному радість (Ном.)]. Дающий — давач.