Как пишется на украинском люблю

3) (иметь наклонность к чему, быть любителем чего, быть охотником до чего) любити, полюбляти, бути охочим, ласим до чого, любитися, кохатися в чому. [Люблю розмовляти (Шевч.). Не полюбляю я цього (Зміївщ.)]. Он -бит труд — він любить працювати, він охочий до праці. Я -лю фрукты — я люблю садовину, мені садовина до смаку (смакує). Я -лю жизнь в деревне — я люблю (мені до вподоби) жити на селі. Я больше -лю это блюдо — мені смакує більше ця страва. Я -лю больше эту работу — мені ця робота більше до вподоби, я волію цю роботу; срв. Предпочитать. Он -бит свободу — він любить волю. Он -бит гулять — він любить (охочий, ласий) гуляти. Она -бит пение — вона любить співи, охоча до співів. Он -бит выпить — він любить чарку, він ласий (голінний) до чарки, (

шутл.

) до скляного бога. Это растение -бит тень — ця рослина любить холодок. Сосна -бит песчаную почву — сосна любить піскуватий ґрунт. Деньги -бят счёт — гроші лічбу люблять. -бишь кататься, -би и саночки возить — любиш узяток, люби й даток; заїздив конячку — неси сам кульбачку. -бить науку, искусство, театр — любити науку, мистецтво, театр, кохатися в науці, у мистецтві, в театрі, бути охочим до науки, до мистецтва, до театру;

1) (нынешний) теперішній, (современный) сучасний, сьогочасний, (этот) цей, сей. [Ваша доля — це доля молодих чесних людей теперішнього часу (Н.-Лев.). Він уважав за профанацію рівняти давніх аскетів до теперішніх черців (Крим.). Забуваєш про сучасне життя (Крим.)]. В -щее время — тепер, (

пров.

теперечки), теперішнього часу, в теперішній час, в теперішніх часах, за теперішніх часів, в цей час, (приблизит.) під (на) цей час, (ныне,

зап.

) нині. [Тепер я про це не думаю (Київ). Там теперечки новий базар (Квітка). Не був ще тоді тим, чим був теперечки (Крим.). Дія, котра діється в теперішній час (Н.-Лев.). Нема краще в теперішніх часах, як бути орендарем (Франко). Про одіж мало дбають нині (Франко)]. В -щее время я работаю на фабрике — тепер (на цей час) я працюю на фабриці. До -щего времени — до цього (до теперішнього) часу, дотепер, досі, (

зап.

) донині. [Довгота в цих складах задержалася й до цього часу (В. Ганцов). Бідив я, та й дотепер бідую (Кам’янеч.)]. До -щего времени бывший (сделанный

и т. п.

) — дотеперішній. [Всі дотеперішні досліди не дали великих наслідків (Крим.)]. В -щем году — цього (в текущем: поточного, біжучого) року. В начале -щего года — на (з) початку цього (поточного, біжучого) року. -щее положение — теперішній (сучасний, сьогочасний) стан, -нє (-не) становище. В -щем своём виде эта вещь мне не нужна — в теперішньому (в цьому) своєму вигляді ця річ мені не потрібна;

2)

грам.

-щее время — теперішній час (-су);

1) тепе́рішній; ни́нішній; суча́сний, сьогоча́сний; цей, род. п. цього́

II. 1)

глаг. нрч.

— а) (невозможно) не можна, не сила, не вільно, ніяк, (

зап.

) годі, (

диал.

) нільга. [Скільки я осів поламав, то й полічити не можна (Н.-Лев.). Не сила забути (Грінч.). За людським гудінням, однаково їх не сила було-б чути (Крим.). Люблю, люблю дівчиноньку, та не вільно взяти (Пісня). Потішити-б її, попестити, та ніяк увійти (Коцюб.). Для їх усе дарма і годі їх спинити (Вороний). Є речі, що годі їх обминути мовчки (Павлик). Одно я серце маю, — нільга ним ділитися (Макар.). Ні так, ні сяк нільга обернутися (Куліш)]. -зя ли вам замолвить за меня словцо? — чи не можна-б вам (чи не могли-б ви) закинути за мене слівце? -зя упросить кого — не можа упросити кого, (

диал.

) немає впросу в кого. [У неї немає впросу (Федьк.)]. Здесь одному -зя управиться — тут самому не можна (не сила) впоратися, тут сам один не впораєшся. Как -зя лучше, хуже, более — як-найкраще, як- найгірше, як-найбільше, як(о)-мога краще, гірше, більше. [Цензурна практика довела це як- найкраще (Гр. Думка)]. Никак, никоим образом -зя — ніяк (отнюдь не: аж ніяк) не можна, ніякою силою не можна, (ні) жадною мірою не можна, ані способу. [Просили мене до себе, так мені ніяк не можна, поспішаюся дуже (М. Вовч.). Дозволити цього аж ніяк не можна (Київ). Ні жадною мірою не можна, — баба дуже завзята (Квітка). Ані способу разом поскладати (Рудан.)]. Против этого -зя ничего сказать — проти цього не можна (годі) щось сказати. Сказать -зя — не можна сказати, сказати не можна, не сказати. [Не сказати, щоб він цурався жіночого товариства (Грінч.)]. Этого -зя сделать — цього не можна (не сила) зробити. Этой беды -зя исправить — цього лиха не направити (не можна, не сила или годі направити); б) (запрещено) не вільно, не можна, заборонено. [Увійти в містечко не вільно було козакові, як не покаже білета від сотника (Куліш). По пасіці бігати не вільно, — дідусь не велять (Грінч.)]. Здесь -зя курить, плевать, ходить — тут палити (курити) плювати, ходити не вільно (не можна). [«Не кури!» — «А хіба не вільно?» (Грінч.)]. Мало ли что можно бы, да -зя — чого-б не схотілось, тав не можна. Чего -зя, того не можно — чого не вільно, того й не можна. Чего -зя, того и хочется — чого не вільно (що заборонено), того й кортить;

2) (в качестве

междом.

: не сметь! дудки!) зась! засі!, (

диал.

) заськи! (а)дзуськи! [Очима їж, а руками зась! (Номис). Що панові можна, то дякові зась (Номис). Горілка не дівка, а козакові зась (Млр. лит. сб.). Заськи до моєї запаски (Харк.)].

3) товари́ство, грома́да; компа́нія; ото́чення

5) ист. грома́да, мир, -у

тим, отим, тому, того, через те, то, ото. [Мене ніхто не розуміє, і це не тим, ніби я якась загадкова натура (Л. Укр.). Отим мені і жаль стане матери-небоги (Шевч.). Тому ми й звемося зарічани, що живемо за річкою]. -му-то — тим-то, тому-то

и т. д.

-му что (ибо) — бо, тому що, того що, тим що, що. [Не завдавай серцю жалю, бо я в чужім краю (Пісня). Звали наших предків сусіди Полянами, що вони в полях кохались (Кул.)]. -му, что — того, тому, тим

и т. д.

, що. [Кінь вороненький того зажурився, що ще сьогодні води не напився (Пісня). Не прийшов тому, що був хорий]. Не люблю его, -му что он лгун — не люблю його, бо він брехун. Я согласен, -му что вы этого желаете — згоджуюсь, бо (тому що) ви цього бажаєте. Он сказал так не -му, что хотел сделать мне зло — він сказав так не тому (не через те), що хотів мені лихо заподіяти.

2) кому в чём — признаватися, признатися кому в чому, визнавати, визнати що (на себе), (

о мн.

) попризнаватися; (хвалясь, хвастаясь) хвалитися, похвалитися кому про що; срв. Сознаваться. [Настя призналась матері, що любить Гната (Коцюб.). Боїться йому признаватися (Грінч.). Хто такий дурний буде, щоб сам на себе визнав таке (що вбив) (М. Вовч.). Слухай, щиро тобі визнаю (Куліш). Він радів, хвалився Маланці і вірив (Коцюб.). Він-же й знав, а не похвалився про це нам (Кролевеч.)]. -ться в любви кому — освідчатися, освідчитися кому, освідчати, освідчити, визнавати, визнати кому кохання (любов). [Освідчилися ви по правді досконало (Самійлен.). Ви навпростець мені освідчили кохання (Самійл.). Він пані визнавав любов свою (Куліш)]. -знаться в преступлении, в воровстве — признатися в злочині, у злодійстві. -наться, люблю поспать после обеда — признатися, люблю поспати по обіді. [Признатись, по обіді звик я спати (Самійл.)];

1) (в чём-л.) признава́тися, призна́тися попризнава́тися; зізнава́тися, зізна́тися; осві́дчуватися, осві́дчитися

2)

страд.

визнава́тися; вважа́тися; пізнава́тися

2) (душевно) боляче, боліз[с]но, уразливо, тяжко. [Як соромно буде, як боляче! Прикрі спогади уразливо хвилювали його]. Больно (

физ.

и морально) кому от чего — болить кого що. [Боліла мене тая пуга. Те вікно його боліло (Коц.) = ему было больно от этого окна, это окно причиняло ему боль. Мене болить, що Римом зватись може така потвора (Л. Укр.)];

2)

сказ. бо́ляче́, боли́ть

2) вещи

мн.

(пожитки, багаж) — речі, манатки, (

соб.

) добро, збіжжя, знадіб’я, начиння, манаття. [Всяке хатнє знадіб’я (начиння)].

3) (чувство изящного) смак, (

гал.

) ґуст. [Люди з великим художнім смаком];

4) (склонность, симпатия) уподоба, вподобання. [Його літературні вподобання вироблялися під німецьким впливом]. Иметь вкус в чем — смак знати у чомусь. Со вкусом — до смаку, (

вульг.

) до шмиґи. [Все помальовано до смаку]. Со вкусом сделанный — смаковитий, ґустовний. По вкусу — до смаку, у смак, до вподоби, до сподоби, до (в)подобання, до сподобання, до мисли, під мислі, до любости, до любови, у лад, до ґусту. По своему вкусу — собі до смаку, до свого смаку, на свій смак, собі до вподоби, до своєї вподоби, по своїй уподобі, по своєму вподобанню, до свого (в)подобання. [Не знайшов коней до свого подобання. Шапку по своїй уподобі вибрав]. Быть, приходиться, прийтись по вкусу — бути (припадати, припасти) до вподоби, до смаку, до любости

и т. д.

, прийти в смак, смакувати кому, до душі слатися, (

безл.

) присмачитися. [Поважна розмова їй смакує. Це тобі присмачилося тут лежати]. Мне по вкусу было… — мені до вподоби було…, до вподоби моєї було. Приходящийся по вкусу — уподібний, сподібний. Так он мне по вкусу — такий він мені уподібний. Мне более по вкусу было бы… — мені уподібніше було-б… Не по вкусу — не до смаку, не в смак, не до вподоби

и т. д.

; не уподібний, -на, -не. [Мабуть їм це не в смак (не до смаку). Не люблю я тих наміток, не уподібні вони мені. Хоч як роби, все не в лад йому буде]. Входить, войти во вкус чего, находить, найти вкус в чём — набирати, набрати смаку до чого, засмаковувати, засмакувати що, усмаковувати, усмакувати, уподобати що, розбирати, розібрати смак у чому, смакувати в чому, розсмакувати що. [Попробуй, то швидко й засмакуєш. В тім пани бракують, в чім убогі смакують]. Как на чей вкус — як на чий смак, як кому до смаку (до вподоби, до ґусту

и т. д.

). На мой вкус — (як) на мене, як на мій смак;

3) поратися коло кого-чого, біля кого-ч., з ким-чим, у чому [Батько занедужав, я коло його все поралася (Шевч.). Почала поратися коло печи, біля печи. Порається з своїм гамлетівський питанням (Крим.). Порається в книжках. У дворі порається], порати кого, що [Та я пораю поросята. Пораю обід = я занята приготовлением обеда], вовтузитися з ким-чим, панькатися коло кого-чого, з ким-ч. [З дитиною панькатися. Я не люблю коло їх панькатися], морочитися з ким-чим [Не хочеться з старим дідом морочитися], правитися біля (коло) кого, чого, захожуватися коло чого-небудь, клопотатися з ким-чим, тягатися з ким-чим, возитися з ким-чим [Возиться як кіт з салом], назолитися коло кого-ч., з ким-ч., воловодитися з

к.-ч.

, човптися з

к.-ч.

, мусуватися біля кого-ч., шпортатися коло чого, з чим, войдуватися з

к.-ч.

, момсатися з

к.-ч.

, монятися, цяцькатися з

к.-ч.

, побиватися з

к.-ч.

, (в борьбе) борсуватися [Вони почали борсуватися то в жарт, а то вже і навсправжки]. -ться с обмазкой или побелкой комнаты, здания — пічкатися; (окончить возню с чем-либо) попорати що-небудь, упорати кого.

гіркість (р. -кости), гіркота. [Люблю я оцю горілку: і гіркота й солоднеча (Н.-Неч.). Життя — гіркота й нудьга (Грінч.). Він і не розумів, скільки гіркости було для сина в тім його сміху (Крим.)]. Горечь нищеты, разлуки

и т. д.

— гіркість (гіркота) злиднів, розлуки. С горечью вспоминать о чём — з гіркістю в душі згадувати (спогадувати) що. Стихи полные горечи — поезії, повні гіркоти. Иметь горечь (горький вкус) — горенити. [Чогось борщ горенить]. В сердце горечь — в серці горенить, в серці гіркота.

діло (

ум.

дільце, ділечко), справа; (труд) робота (

ум.

робітка), праця; (вещь) річ (р. речи); (поступок, действие) вчинок, чин, дія. [Я діло все поробила. Діла незабуті дідів наших (Шевч.). Люди бралися до щоденних справ (Дн. Чайка). Того вимагає наша національна справа. Всі справи він носить у портфелі. Поставив у канцелярії дві шахви для справ. Ви надто обережні в справі чести (Грінч.). За працею час минає швидко. Лицарська річ — у бої полягти. Давня се річ: мабуть літ сорок тому буде (Конис.). Чистий думками і непорочний діями]. Плохо дело! — кепська справа! кепська робота! Странное дело! — дивна річ! чудасія! чуднота! Дела тайные, которые нужно скрывать — таємнощі (р. -щів). По делу — за ділом, за справою. [Я прийшов до вас за ділом]. По делам (поручениям) — за орудками. [Няньку посилала за орудками (Л. Укр.)]. По этому делу — в цій справі. По делам службы — в справах службових. Сидеть, быть без дела — сидіти, згорнувши руки, посиденьки справляти, лежні (сидні) справляти. Браться за дело — братися до роботи. Браться не за своё дело — не за свою справу братися, шитися не в своє діло (Конис.). Дело обстоит так — справа стоїть так. [Тепер справа стоїть инакше]. Известное дело — звісно, звичайно, відома (певна) річ, сказано. [Сказано: куди голка, туди й нитка]. Ясное дело — видима річ. Виданное ли, слыханное ли дело? — чи чувано, чи видано? (

провинц.

) чи-ж видансько? Дело житейское — світова річ. Дела нет до чего — байдуже про що. Не было дела до кого, чего — байдуже було, не доходило діла. [Не доходило мені до них діла]. Не твоё дело — то не твоя справа, тобі до цього зась, заськи [Ігумену — діло, а братії — зась], (

шутл.

) не твоє мелеться. Это дело другое — це що инше, це инша річ. В чём дело? — в чому річ? в чім сила? про що йдеться? Дело вот в чём — річ ось яка. В том-то и дело — а тож-то, отож-то й є, тож-то й воно, тим бо й ба, не тож бо то й що, не по чім б’є, як не по голові. [Ми не тою дорогою їдемо? — А тож-то, що не тою. Він хотів-би коняку купити, та тим бо й ба — грошей нема]. Не в том дело — не в тім річ, не про те річ, не про те мова мовиться, не в тім сила. [Не в тім сила, що кобила сива, а в тім що не везе]. То-ли дело — инша річ, хіба така річ? нема краще, як; нема в світі, як. [Не люблю зими, нема в світі, як літечко святе. Неохота йому працювати; хіба така річ — пити!]. Не к делу — не до-діла, не до-речи, не в лад. Пойти в дело — піти в надобу, піти до діла. Если уж до чего дело дойдёт — коли вже до чого (того) дійдеться, як до чого (того) ряд дійде. Ей до всего дело — без неї вода (ніде) не освятиться. Иметь дела с кем — мати справи (стосунки = отношения) до кого (или з ким). Я совсем не имею с ней дела — жадного діла в мене з нею нема, не причетний я зовсім до неї. Моё дело сторона — моя хата з краю. Плёвое дело — дурниця, пусте, пустячина, ка-зна-що. Статочное-ли дело — чи мислима річ? чи подобенство? чи годиться-ж? А мне что за дело? — а мені що до того? а мені яке діло? а мені якого батька горе? Что дело, то дело — що правда, то правда; що до пуття, то до пуття. Это дело — це добре, це гаразд, це до діла. Это особое дело — се инша річ, се инша стать. То и дело — раз-у-раз, раз-поз-раз, раз-по-раз, знай. [Коло його знай споминають літописці друге голосне ім’я — Остапа Дашковича (Куліш)]. В чём дело? — що сталося? про що річ? у чому справа? В самом деле, на самом деле — справді — см. В действительности. На словах, что на санях, а на деле, что на копыле — на словах, як на цимбалах, а на ділі, як на талалайці. Судебное дело — судова справа. [Він виграв у суді свою справу. Нехай судці розберуть тую справу. З бабою і дідько справу програв]. Тяжебное дело — позов (р. позву). Военное дело — військова справа. Комиссариат иностранных дел — комісаріят закордонних справ. Золотых дел мастер — золотник, золотар (р. -ря) (

ум.

золотарик).

1) душа (

ум.

душка, душечка, душиця). [Людина з великою душею. Це чоловік без душі. Він був душею нашого товариства. В його творах багато душі]; (обращение к любим. человеку) душа (

ум.

душечка, дуся), серце (

ум.

серденько). [Жінко-душечко! Марусю- дусю!];

3) (передняя часть шеи у челов., самая ямочка) душа. [Застебнеться під саму душу (Квітка)]. Без души — не тямлячи себе, не тямлячись. [Не тямлячись з радощів]. Быть без -ши от кого, -ши не слышать (не чаять) в ком — коло кого всією душею упадати, дух за ким ронити. [Я за тобою й дух роню, а ти за мене забуваєш (Грінч.)]. Отвести -шу — спочити душею, (

поэтич.

) душу відволожити. Отдать богу -шу (умереть) — богу душу віддати. До глубины -ши — до живого, до самого серця, аж до дна душі. Душа в -шу — як одна душа, як один (їден) дух. [Років з три жили, як одна душа (Васильч.)]. За милую душу — залюбки, з дорогою душею. От -ши — з душі, від [з] щирого серця. От всей — ши — з усієї душі, від [з] щирої душі. [З душі бажаю (Кул.)]. Дякую тобі з усієї душі (Крим.). Від щирої душі готовий я віддати (Сам.)]. Всей -шой — від [з] душі (щирого серця), з дорогою душею, з цілого серця. [Люблю тебе з цілого серця]. По -ше — до душі, до серця, до в[с]подоби, до мисли. Приттись (приходиться) по -ше — припасти (припадати) до душі, до серця, до в[с]подоби, пристати (прийтися) до душі. Сколько -ше (-шеньке) угодно — скільки душа (душечка) забажає, досхочу. Трогать -шу — порушувати душу, доходити до душі, до серця. Хватать за -шу — брати (хапати, торкати) за душу. [Так і бере тебе за душу]. Чего -ше угодно — чого душа забажає. В душу не идёт — в душу не лізе. На душе мутит — з душі верне, нудить, млосно. Душа в пятки ушла — на [у] душі похололо, душа не на місці. Чуть душа держится — тільки душа в тілі, (

фамил.

) тільки живий та теплий.